Ми вже згадували у своїх постах про соляну копальню м. Турда, що в Румунії, пам’ятаєте? До початку карантину ми навіть організовували поїздку в це дивовижне місце, і їх у світі є декілька.
Сьогодні ми хотіли б розповісти про соляну копальню м. Величка (Польща). Власне з неї і розпочалися наукові дослідження та обґрунтування методу галотерапії польським доктором медицини та хірургії Ф. Бочковським. Його зацікавив той факт, що працівники копальні практично не хворіли бронхо-легеневими хворобами, незважаючи на складні умови праці.
Результати своїх досліджень він виклав у першій польській науковій дисертації з лікування сіллю «O Wieliczce pod względem historyi naturalnej, dziejów i kąpieli». Копальня являє собою коридори і галереї на семи підземних рівнях на глибині від 57 м до 198 м загальною довжиною понад 200 км.
З 1978 року соляна копальня в м. Величка входить до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО – сьогодні вона є не тільки музеєм, а й пам’яткою неповторної підземної архітектури і скульптурного мистецтва, медичним центром, концертним і спортивним палацом, лекторієм, має навіть діюче підземне поштове відділення (єдине у світі).